Останнім часом на екранах телевізорів все частіше з'являються тривожні повідомлення з Білорусі. Незгодні з результатом президентських виборів громадяни країни під час регулярних акцій протесту використовують символіку біло-червоних кольорів. Біло-червоно-білий прапор став стягом демократичних змін, попри те, що ним прикривались в роки Другої світової війни пронімецькі колаборанти.

Однак мало хто знає, що чоловік, який придумав ескіз біло-червоно-білого прапора був соціалістом і в роки окупації рятував євреїв. Мова йде про видатного білоруського інтелігента, архітектора Клавдія Дуж-Душевського.

Клавдій Степанович Дуж-Душевський народився 27 березня (9 березня за н. ст.) 1891 року в містечку Глибоке Дісненського повіту Віленської губернії, в сім'ї селянина, що займався будівництвом. Сім'я мала славетні традиції спротиву царській владі. Прадід Клавдія по материнській лінії, на прізвище Врублевський загинув під час повстання 1830-1831 років, а дід Ян Висоцький був повішений за участь у повстанні 1863-1864 років.

Батько Дуж-Душевського вирішив дати єдиному синові хорошу освіту, тому відправив Клавдія з матір'ю до Вільно для вступу в реальне училище. У цій стародавній литовській столиці Дуж-Душевський стрімко приєднався до роботи низки польських таємних гуртків, але у 1910 році, після зустрічі з Вацлавом Ластовським, автором першої «Короткої історії Білорусі», усвідомив свою приналежність до білоруського народу та став активним учасником національного руху.

У 1912 році Клавдій Дуж-Душевський продовжив свою освіту, вступивши до Петербурзького гірського університету. В столиці Російської імперії він став одним з керівників білоруських національних організацій та після лютневої революції 1917 року, як член Білоруської соціалістичної громади, представив кілька проєктів прапора білоруського руху, один із яких був визнаний всіма – біло-червоно-білий. Цей прапор став офіційним державним символом оголошеної Білоруської Народної Республіки та за кілька років настільки закріпився у свідомості, що в 1924 році цей прапор, представлений в оточенні серпів, молотів, снопів та написів на чотирьох державних мовах (білоруській, російській, польській та їдишем), був використаний на ескізі герба БРСР, створеному художником Геннадієм Змудинським.

У 1918 році Дуж-Душевський став співробітником Білоруського національного комісаріату, а після окупації Вільно поляками почав проводити у воєводстві активну громадську діяльність. Одним з проєктів стала публікація білоруськомовних шкільних підручників. При цьому Дуж-Душевський демонстративно відмовився від грошей, запропонованих польським урядом. Та й як можна було брати гроші в уряду, що відправив за ґрати понад 200 білоруських активістів? У цей період Дуж-Душевський зустрічався у Варшаві з Юзефом Пілсудським, клопотав про звільнення заарештованих та всіляко намагався легітимізувати Білоруську Народну Республіку на дипломатичному рівні. Політична діяльність плодів не принесла, і після відсидки у віленській Лукишській тюрмі Дуж-Душевський був висланий до столиці Литовської Республіки як «небажаний елемент».